я за ЄВРОПУ....я хочу туди йти...навіть, якщо ця дорога буде важкою...
але....
люди - ви розумієте різницю між "інтеграцією до ЄС" та "вступом в ЄС"?....
Останні дні стикаюся з кучою пишнослівних постів, в яких маячить слово "вступ в ЄС"
і мене лякає така помилкове спутування фраз більшості.... щиро лякає...
Показать полностью..
тому що, "інтеграція в ЄС" та "вступ в ЄС" різні речі...але для недалекоглядної частини людей, це майже одне і те ж...
так от хочу дещо пояснити для тих, хто не розуміє різниці, щоб через деякий час і цю революцію не називали "ЄВРОпровалом" чи щось в тому роді, як називали "Помаранчевим Првалом" революцію 2004...
якщо ми відстоїмо своє бажання йти до Європи, а ми зобов"язані його відстояти в любому випадку!!!, (бо жити так, як ми живемо більше не можна), нас Євросоюз не закидає одразу цукерками. У нас не відмінять одразу візи і не відкриють всі кордони (і правильно, що не відкриють, бо розбіжимося як миші). У нас одразу не піднімуться зарплати до європейського рівня. До нас не прийде одразу якийсь хороший дядька-валшебнік і не відремонтує наші хуйові дороги. Нам не привезуть мясо по 2 євро за кіло. Ми через рік чи два не станемо на одному рівні з Англією, чи Францією..
А більшість з нас хоче шари і одразу. Хоче поскакати на Майдані, побитися з Беркутом, і розбігтися по своїх гуртожитках чи квартирках, надалі підтримуючи те життя, до якого привикли...
А ви знаєте, що відстояти нашу інтеграцію до ЄС - це лише півсправи?...
Ви знаєте, що далі буде клопіткий труд кожного з нас, у боротьбі за краще життя?
Ви знаєте, що це за труд?
Так от тим, хто тішить себе, що за рік ми будемо Європою, хочу їх трохи присадити... Не будемо ми за рік Європою, і за пять дай Боженька, щоб до них хоча б на чверть дотягнулися... Може років за 10-15 дотягнемось і те, якщо народ буде свідомий, а не похуїстичний, як зараз...
люди - ми звикли до "шари"...
ми звикли робити все на шару, (починаючи від студентів закінчуючи нашою верхівкою влади)... ми все робимо з поміткою "аби збути і забути".... В Європі такого немає!
ми звикли купляти зроблені на шару другосортні речі та їсти продукти, які далекі від євростандартів... І поки ми це не змінимо, другого в нас не буде...
ми звикли давати взятки. Звикли, що для того, аби отримати щось позачергово треба мати "кума-брата-свата" в якійсь інстанції, або просто "рєшающєва вапроси чєлавєка"...
І взятки дають всі, і студенти, і люди, які влаштовуються на роботу, і пацієнти лікарень....всі-всі-всі....ми живемо в країні корупції....
саме тому, наших дітей вчать не дуже розумні вчителі....
саме тому, лікарі які нас лікують іноді дурніші за нас самих...
саме тому, диплом про вищу освіту знівельований в нашій країні до нуля... і Європа їх не визнає.. і правильно, бо їх роздають наліво і направо....
чесно вам скажу, мені страшно усвідомлювати, що моя однокласниця, яка в школі, на уроках анатомії називала "трахеї" - "траншеями" працює акушером-гінекологом, в одній з обласних лікарень, бо їй там купили місце...
мені страшно, від того, що мій знайомий, який в дитинстві жорстоко катував тварин, і в якого явна психічна проблема з неконтрльованою жорстокістю, працює в міліції (яка нас типу береже), бо його батьки влаштували його туди через "связі"...
мені неприємно, що серед моїх знайомих, є люди з вищою освітою, які є чудовими спеціалістами, але змушені працювати не по спеціальності лише тому, що у них немає 5 тисяч долярів, аби заплатити за місце, і кума-брата-свата в даній сфері....
мені страшно чути відповідь на запитання "чому ти вибрав вчитись на цю профессію?" "а, мені було пофіг, головне щоб вища освіта"...
як ви думаєте - нас Європа з таким "пасьянсом" прийме до себе в "сім"ю"?
ми готові посунути таких некомпетентних людей з їх робочих місць? ми готові тверезо оцінити свою компетентність і відповідати євровимогам? готові?
ми звикли боятись і ховатись. ми звикли терпіти і жалітись на хуйову владу. але ми не звикли нічого робити, щоб змінити щось до кращого.
ми не звикли дружньо вставати з колін і йти "танком" проти такого життя, аби отримати краще. єдине, що ми можемо це робити циркоподібні революції, а потім ховатись по своїх комірках і чекати, що все прийде до нас саме...
знаєте, що нам дасть підписання інтеграції з Євросоюзом? поясню на простому прикладі - підписавши цю угоду, ми тим самим пообіцяємо Євросоюзові, що наведемо порядок зі своїм домом (тобто Україною), - підметемо, зробимо ремонт,перекриємо дах, виведемо тараканів, розкладемо квіточки по підвіконниках, навчимося поваги та толерантності до співмешканців... і тільки тоді, коли Європа побачить, що ми все виправили, тільки тоді вона нас приєднає до себе і буде робити в нас якісь капіталовкладення... інакше ніяк...
Тому скажіть мені - ви готові наводити лад у цьому "домі", де ви народилися і живете?
чи вам би тільки поскакати на площі, під красномовні лозунги і музичку, перерепостити стопятсот статусів з пишномовними словами, а потім повернутися знову до старого звичного всім життя і жалітися, що мовляв "ми там стояли, мерзли за ідею, за Європу, а нічого не міняється"
ГОТОВІ ЧИ НІ?
Я особисто готова! Готова, що мені завтра прийдеться взяти в руки умовний "віник" чи "швабру" і піти прибиратись у цьому "домі". Я тут живу і люблю свою країну. І хочу бачити не себе в Європі, а себе в своїй країні, яка живе по-європейському. І якщо і їздити без віз в Італії та Польщі, то лише на відпочинок, а не на заробітки. Якщо і їсти якісні продукти - то не привезені з-за кордону, а зроблені власним виробником. Якщо і отримувати європейську зарплату, то за свій труд або розум, а не за безцільове відсижування своєї дупи з 9.00 до 18.00.
Тому, якщо ви теж готові, то відстоюйте нашу інтеграцію до ЄС. Але відстоюйте усвідомлено, а не по принципу стадного інстинкту. Бо коли розумієш за що стоїш, то і розумієш, що доведеться робити далі, коли ці всі революції стихнуть, і бажане буде досягнено...
І пам"ятайте, разом з інтеграцією нашої країни в Європу, нам доведеться інтегрувати до європейського менталітету і себе!
П.С. Вибачаюсь за стільки тексту. Просто наболіло
1
1
В детстве нас носят бабушки на руках,
возят в колясках в ближайший парк,
моют нам ручки и вытирают попы,
смачно целуют в детские пухлые щеки.
А мы вырастаем и ноем "Ну вот же бля,
Показать полностью..как она заебала меня карга,
вечная тема: "А когда я была молода",
и не может никак понять что не те года,
не те времена, и не та страна."
и кидаем в ответ глуховатой: "Иди ты на..."
...все равно не услышит.
В детстве мама с нами не спит по ночам,
стоит в длинных очередях к врачам,
тратит на наше "одеть", "прокормить" "обучить"
огромные суммы,
чтобы ребенок вырос достойным и умным,
А потом мы подрастаем, наглеем и будто выходим с ума,
И орем матерям "мама, ты мне должна,
и вообще ты испортила мне все детство,
мне не во что, блин, одеться,
и ем я противные каши, а не конфетки,
что за херня?"
или "не учи меня жизни, мам
все что нужно я уже знаю сам
ты меня злишь, до остечертелых колик"
убегаем из дома, к псевдодрузьям-алкоголикам
не замечая маминых слез и бутылочки с карвалолом,
а потом прячемся за оправданьями "был еще глуп и молод"
Мы не ценим тех, кто с нами идет по жизни,
кто терпит нас злыми, безденежными, капризными,
с перегарами, с синяками, с запухшей рожей,
кто не изменяет нам с Олей или с Сережей,
кто не отсудит у нас все нажитое имущество,
мы обращаемся с ними, будто с малоимущими,
снисходительно, свысока, с наигранной жалостью,
мол, люби меня, пока я с тобой, разрешаю ведь,
а потом сидим, удивляемся и не вериться,
что уже тридцать пять, а ничего не клеиться,
ни детей, ни семьи, ни перспектив, ни дома.
У Вас нету таких знакомых?
мы заводим себе "по приколу" котов, собак,
на месяц, на год, до рождения первого отпрыска,
даже не думая об ответственности за животное,
а потом подкидываем к ближайшему кабаку,
и тешим себя мыслями, что накормят и заберут,
и говорим соседу по этажу,
что по улице, вечером, страшно идти одному,
столько их развелось, этих бесхозных дворняжек,
собрать бы подписи на отстрел, но как-то жалко бедняжек.
мы всегда говорим что " я вот, да я бы, да я..."
мы сами себе и Бог, и царь, и судья.
а когда случается вдруг беда
мы вопим: "спаси меня Боже",
а потом материм небесного чувака,
что не спешит вытягивать нас с дерьма,
и вопрошаем: "За что же все это? За что же?"
18
6
